ВИНЕСЕНО ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ ВИРОК

06 липня 2016 року Щорським районним судом  ОСОБУ 1 визнано невинуватим  у пред»яленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та виправдано за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Так, досудовим розслідуванням ОСОБА 1 обвинувачувалася у тому,  що 06.01.2016 року близько 20 год. 30 хвил. в м. Сновську по вул. Миру діючи умисно, з корисливою метою, спрямованою на протиправне заволодіння чужим майном, штовхнув ОСОБУ 2, рукою в плече, від чого останній впав на землю та шляхом ривку з рук відкрито заволодів поліетиленовим пакетом потерпілого, в якому знаходились гроші в сумі 56 гривень та цукерки вагою близько 2 кг різних найменувань та виробників, перелік та вартість яких установити у ході слідства не виявилося можливим, після чого зник з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши ОСОБІ 2 матеріальних збитків.

Згідно ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим  Кодексом випадках, - на потерпілого.

Суду не представлено достатніх даних, які б підтверджувались належними і допустимими доказами, з яких би вбачалось вчинення ОСОБА 1 інкримінованого злочину , передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, а відповідні твердження слідчого у обвинувальному акті не узгоджуються із зібраними по справі доказами. 

Із врахуванням наведених вище мотивів, дотримуючись принципів верховенства права, законності, змагальності сторін, диспозитивності кримінального судочинства, суд тлумачить усі сумніви на користь обвинуваченого, тому відкидає докази обвинувачення щодо діянь, кваліфікованих слідчим за ч.2 ст.186 КК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Статтею 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Статтею 8 цього Кодексу встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. В ст. 17 КПК України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення    і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Згідно ст. 62 Конституції України   обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказане судове рішення на даний час не набрало законної сили.

Прес-секретар суду

помічник голови суду                І.Савоста