Домашнє насильство: від адміністративного проступку до кримінальної відповідальності.  

Довгий час домашнє насильство сприймалося суспільством як "приватна справа родини". Проте сучасна судова практика в Україні, особливо рішення Верховного Суду, чітко вказує: це злочин проти людської гідності та безпеки.

1. Системність як ключова ознака злочину

Найбільша складність у кваліфікації статті 126-1 КК України полягає у визначенні "системності". Верховний Суд роз’яснив, що для притягнення до кримінальної відповідальності не обов’язково мати три адміністративні протоколи.

Правова позиція Верховного Суду: Системність — це сукупність трьох і більше актів насильства (навіть якщо за них не було адміністративного стягнення), які створюють атмосферу страху та пригнічення. (Постанова Касаційного кримінального суду у складі ВС від 25.02.2021 у справі № 583/3295/19).

2. Форми насильства: не лише синці

Верховний Суд приділяє значну увагу психологічному насильству. Це можуть бути:

• Погрози та залякування.
• Образи та приниження гідності.
• Контроль над життям потерпілої особи.

Суд зазначає, що психологічне насильство призводить до розладів здоров’я, емоційної залежності та погіршення якості життя, що є достатньою підставою для вироку.

3. Обмежувальний припис: захист понад усе.

Одним із найефективніших цивільно-правових механізмів є обмежувальний припис. Верховний Суд наголошує, що права кривдника (наприклад, право на житло) не можуть стояти вище за безпеку жертви.

Важливі висновки Верховний Суд щодо приписів:

Тимчасовість: Обмежувальний припис є тимчасовим заходом, тому він не є порушенням права власності кривдника на житло.

Пріоритет безпеки: Якщо кривдник є власником квартири, його все одно можна виселити або заборонити йому вхід, якщо існує загроза життю жертви.

Доказування: Для припису не обов'язково чекати фізичного нападу — достатньо доведеного ризику продовження насильства.

4. Дитина як свідок — це дитина-жертва.

Це одна з найважливіших гуманістичних позицій Верховного Суду. Якщо дитина бачила, як батько б'є матір (або навпаки), вона автоматично визнається потерпілою від психологічного насильства.

Таблиця: Порівняння відповідальності

Трансформація судової практики у справах про домашнє насильство свідчить про фундаментальне зрушення у правосвідомості держави: від принципу «моя хата скраю» до принципу нульової толерантності. Завдяки послідовним позиціям Верховного Суду, правоохоронна та судова системи отримали чіткі орієнтири для захисту постраждалих.

Ключовими підсумками сучасної практики є наступні твердження:

Домашнє насильство — це не приватний конфлікт, а порушення прав людини. Держава має право та обов'язок втручатися, навіть якщо агресор є власником майна або єдиним годувальником.

Психологічний тиск прирівняний до фізичного. Суди більше не ігнорують «невидимі» шрами, визнаючи, що систематичне приниження та контроль руйнують особистість не менше, ніж побої.

Пріоритет безпеки над правом власності. Можливість застосування обмежувального припису з виселенням кривдника — це дієвий інструмент, який дозволяє жертві розірвати коло насильства, не залишаючись на вулиці.

Сьогодні закон стоїть на боці тих, хто наважився заговорити. Проте судова практика — це лише інструмент, ефективність якого залежить від сміливості потерпілих та фаховості юристів. Визнання дитини жертвою навіть за умови її присутності як свідка та розширення поняття системності дають надію на те, що кожне наступне покоління українців буде зростати у середовищі, де дім є фортецею, а не місцем катувань.

Домашнє насильство не можна виправдати традиціями чи емоціями. Це злочин, який має логічне завершення — справедливе покарання та безпеку для постраждалих.

ПАМ’ЯТКА: Як захистити себе від домашнього насильства

(Юридичний чек-лист)

1. Фіксація фактів (Доказова база)

Верховний Суд наголошує на важливості системності. Для кримінальної відповідальності (ст. 126-1 КК) потрібно довести мінімум 3 епізоди.

Викликайте поліцію (102): Кожен виклик — це офіційний доказ. Вимагайте складання протоколу за ст. 173-2 КУпАП.

Збирайте «цифрові сліди»: Скриншоти погроз у месенджерах, аудіозаписи розмов, відео залякувань.

Медична фіксація: Навіть якщо немає сильних побоїв, фіксуйте будь-які тілесні ушкодження або звертайтеся до психолога (висновок про депресивний стан чи тривожність також є доказом психологічного насильства).

2. Заходи термінового захисту

Терміновий заборонний припис: Виноситься поліцією на термін до 10 діб. Він може зобов’язати кривдника негайно залишити житло (навіть якщо він там прописаний).

Обмежувальний припис (через суд): Видається на термін від 1 до 6 місяців.

3. Захист прав дитини

Пам’ятайте про статус дитини: Якщо дитина була свідком (бачила або чула насильство), вона офіційно вважається потерпілою.

Вказуйте про присутність дитини у кожній заяві до поліції — це обтяжуюча обставина для кривдника.

4. Юридичні кроки

Зверніться за безоплатною правовою допомогою (БПД): Постраждалі від домашнього насильства мають право на безкоштовного адвоката для суду.

(Телефон: 0 800 213 103).

5. Куди звертатися прямо зараз?

102 — Поліція.

15-47 — Державна гаряча лінія з питань протидії домашньому насильству.

116-123 — Національна гаряча лінія (Ла Страда-Україна).