ВС ЗВЕРНУВ УВАГУ НА ДОТРИМАННЯ ПРИНЦИПУ ПРОПОРЦІЙНОСТІ ПРИ РОЗГЛЯДІ ПОЗОВУ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ДОДАТКОВОГО СТРОКУ ДЛЯ ПОДАННЯ ЗАЯВИ ПРО ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ

Особи звернулись до суду з позовом до селищної ради, фізичної особи про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивачі зазначали, що відповідно до заповіту їх мати заповіла все своє майно їм у рівних частках, але вони не звернулися в шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважали, що наявність заповіту матері надає їм право на прийняття спадщини в будь-який час. Приватний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропущенням шестимісячного терміну для прийняття спадщини. Селищна рада зазначений позов визнала.

Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову. Суди виходили із того, що позивачі не проживали зі спадкодавцем на час смерті, тому у встановлений законодавством строк повинні були подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері. Причини пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, на які посилаються позивачі, зокрема, що вони вважали за можливе прийняти спадщину за заповітом після смерті матері у будь-який час, є неповажними. 
    У касаційній скарзі позивачі зазначали, що у матеріалах справи наявна і заява іншого відповідача про визнання позову. А саме заперечення проти позову з боку відповідачів зобов'язує позивача навести суду об'єктивні, непереборні істотні труднощі, які перешкоджали звернутись до нотаріуса з відповідною заявою.  ВС задовольнив касаційну скаргу частково та справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
    Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що судом установлено, що шестимісячний строк подання позивачами заяви про прийняття спадщини після смерті матері сплив 04 лютого, а позов до суду подано 15 лютого, тобто пропущений ними строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним.

Поряд з цим, апеляційний суд не з’ясував, чи вчиняв нотаріус дії для повідомлення позивачів про відкриття спадщини, чи здійснював їх виклик як спадкоємців за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
    Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. 
    КЦС ВС зауважив, що судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

ВС дійшов висновку, що у цій справі апеляційний суд, погодившись з рішенням суду першої інстанції про залишення позову без задоволення, не врахував принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова від 17.10.2018 у справі № 681/203/17-ц).

Джерело: Українське право