ОБОВ’ЯЗОК ВИРІШУВАТИ ПИТАННЯ ПРО НАЯВНІСТЬ В ОСОБИ ПРАВА НА СПАДКУВАННЯ ТА ДОТРИМАННЯ СТРОКІВ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ ПОКЛАДЕНО САМЕ НА НОТАРІУСА

             Особа звернулась з позовом до міської ради про визнання права власності на спадкове майно, у якому покликалась на те, що з померлим проживала однією сім'єю як чоловік та дружина, але нотаріус не видав свідоцтво про право на спадщину, оскільки не було встановлено факту постійного проживання разом із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

          Тому позивач просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю з померлим, визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом та визнати за нею право власності на частину квартири в порядку спадкування за законом.
Сестра померлого також звернулась до суду з позовом про визнання за нею, як за спадкоємцем другої черги за законом, права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом. Покликалась на те, що оскільки спадкоємців першої черги за законом та спадкоємців за заповітом немає, вона подала до нотаріальної контори в установлений законом строк заяву про прийняття спадщини, але нотаріус їй у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовив, посилаючись на те, що спадкоємцем не надано правовстановлюючих документів, що підтверджують належність майна спадкодавцеві.
               Суд першої інстанції позов жінки, що проживала з померлим, задовольнив частково, встановив факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років та визнав її спадкоємцем четвертої черги за законом.
Позов сестри померлого суд задовольнив повністю, оскільки вона є спадкоємцем другої черги за законом на його майно і своєчасно звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, але за відсутності правовстановлюючих документів спадкодавця на спадкове майно вона не може оформити право власності на нього.
          Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову сестри померлого та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки сестра померлого в установлений законом строк не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата, а з позовною заявою про визначення додаткового строку на прийняття спадщини не зверталася, тому є такою, що не прийняла спадщину. 

              Суд касаційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції, а рішення апеляційного суду скасував. Касаційний цивільний суд зазначив, що апеляційний суд не врахував те, що державним нотаріусом прийнята заява сестри померлого про прийняття спадщини як така, що подана в передбачений законом строк, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів спадкодавця на спадкове майно. ВС звернув увагу на те, що нотаріус визнав цю особу такою, що прийняла спадщину в установленому законом порядку і вказана обставина ніким не оспорювалася. Проте, апеляційний суд увійшов в обговорення питання правомірності дій нотаріуса, при цьому не врахував, що саме на нотаріуса, відповідно до законодавства України, покладений обов’язок вирішувати питання про наявність в особи права на спадкування, дотримання строків прийняття спадщини, оформлення права на спадщину (частина 1 статті 1269, статті 1296-1298 ЦК України).

             Тому суд касаційної інстанції погодився з висновками районного суду, що особа, як спадкоємець другої черги в установлений законом порядку прийняла спадщину, оскільки звернулась до нотаріуса с заявою про прийняття спадщини, така заява нотаріусом прийнята, проте за відсутності правоустановлюючих документів спадкодавця на спадкове майно, не може оформити спадщину, тому право сестри померлого як спадкоємця другої черги за законом підлягає захисту в обраний нею спосіб (постанова від 28.11.2018 у справі № 523/16063/16-ц).

Джерело:«УКРАЇНСЬКЕ ПРАВО»