Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив, зокрема, визнати незаконним та скасувати Розпорядження районної держадміністрації про звільнення його з посади за власним бажанням.
Відповідно до встановлених судами обставин 15 липня позивач подав заяву про звільнення його за власним бажанням з 1 серпня. 25 липня позивач відкликав подану заяву, проте Розпорядженням відповідача від 25 липня був звільнений з посади з 1 серпня. Розпорядження 26 липня було надано позивачу для ознайомлення.
26 та 27 липня позивач знову звертався до РДА щодо врахування його заяви від 25 липня про відкликання заяви про звільнення. Але 1 серпня відділом з питань персоналу апарату позивачу було направлено лист-повідомлення про необхідність прибути за трудовою книжкою у зв'язку з розірванням трудового договору.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про незаконність звільнення позивача, оскільки оскаржуване розпорядження про звільнення позивача було прийнято передчасно, що призвело до порушення його права відкликати заяву про звільнення у період двотижневого строку, а тому воно є протиправним і позивач підлягає поновленню на роботі.
Відповідач оскаржив судові рішення в касаційному порядку, проте ВС не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги РДА.
ВС зазначив, що відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Оскаржуване розпорядження було прийнято до закінчення строку попередження позивачем роботодавця про звільнення за власним бажанням, останнім днем якого є перше серпня. Крім того, в день прийняття відповідачем вказаного розпорядження, та двічі після цього, позивач звертався до відповідача із заявами про відкликання поданої ним заяви про звільнення, однак зазначені обставини не були враховані відповідачем. А відповідачем на його посаду не було запрошено іншу особу.
Суд касаційної інстанції вказав, що за працівником, який попередив власника або уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням, упродовж двотижневого строку зберігається право на залишення на роботі, за виключенням випадку, коли на його місце запрошену іншу особу, якій відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Оскільки звільнення у порядку, передбаченому статтею 38 КЗпП України є одностороннім волевиявленням працівника, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, то він у будь-який момент до закінчення двотижневого строку з моменту подачі заяви може її відкликати і звільнення у такому випадку не проводиться, а також працівник не підлягає звільненню у випадку, коли цей строк закінчився, а він не залишив місце роботи і не вимагає припинення трудових відносин.
ВС звернув увагу на те, що нормами чинного законодавства не передбачено право роботодавця приймати рішення про звільнення такого працівника до закінчення вказаного двотижневого строку (постанова від 07.03.2018 у справі №810/2728/16).
_03_03.png)
